Авторський сайт Олександра Коротко

"Інтервенція сонця" - нова книга білінгва: вірші російською і в перекладі на українську

Так сталося, що літератор з Вінниці Людмила Брендак, переклала українською мовою кілька віршів Олександра Коротко, опублікованих на його сторінці Фейсбук. Прочитавши ці переклади, автор відразу ж побачив, що вони відповідають його поетичній естетиці та запропонував попрацювати над спільним проектом - книгою білінгва. Постійний діловий партнер, директор видавництва «САМІТ-книга» Іван Степурін, підтримав цю ідею і запропонував вихід книги приурочити до відкриття VII міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» (17 - 21 травня, Київ). І ось книга вийшла, і ті, кому вже пощастило познайомитися з новою збіркою, оцінили і рівень оригінальної поезії, і якість перекладу.

До книги "Інтервенція сонця" увійшли кілька ранніх віршів, вірші, написані в період з початку дев'яностих до початоку нульових, і велика частина поезії останніх років. Вірші лягли в три розділи - філософські, громадянської тематики і ліріка.Така різноманітність дає можливість україномовним читачам познайомитися з великим творчим діапазоном поета Олександра Коротко.


Книга присвячена пам'яті Павла Загребельного, не тільки талановитого українського письменника, а й шанувальника поетичного дару свого молодшого побратима. До книги органічно увійшов фрагмент передмови, написаний Павлом Архиповичем ще в 2000 році до збірки віршів Коротко "Знебарвленi сни", де слова метра теж звучать, як поезія: «Це як нетканий шовк. Неписані рядки. Немовлені слова. Слова тільки подумані. Ось поет подумав, і це передалося вам, як навіяння, як одкровення, як магія. Вірші не для читання вголос, а для споглядання, для вбирання поглядом...»

Ця збірка - тріо талановитих людей: автор, рецензент та художник. На обкладинці - робота пастеллю геніального Івана Марчука з колекції Олександра Коротко. Автор вибрав її не випадково. Зображення таке ж містично відсторонене, як і більшість його власних творів. Наприклад, цей:

 

  * * *

В прощальной тишине,
где прячем мы утраты
с печальной радостной тоской,
где ночь и жизнь так падки на расплаты,
где звёзды под окном текут рекой,
я забываю жить, хотя рукой подать
до белоснежных писем,
почтовых голубей, летящих к нам
из поднебесной выси,
из рукопашной тьмы времен,
где строчек хоровое пенье
тревожит предрассветный лист,
где катятся слова
с горы высокой вдохновенья
неистово в мою судьбу,
в мой сон на бис.
       

* * *

В прощальній тиші,
де ми сховали втрати
з печаллю радості і тугою гіркою,
там, де життя і ніч охочі на розплати,
де зорі під вікном пливуть рікою,
я випав із життя, хоча на віддалі руки
листів стіжки, як біла ніжність
поштових голубів, які до нас
летять із піднебесся слів,
із рукопашної пітьми часів.
Там що рядок – хорів то співи
хвилюють росами ранковий лист,
і падають слова з висот натхнення
шалено в мою долю,
в мій сон на біс.

 

 

ще