Авторський сайт Олександра Коротко

* * *

По світлому шляху непізнаних доріг,

що світу білому не обіцяв зажури,

вздовж тиші, яку трепетно беріг

для наших днів, щоб не були похмурі,

від всіх образ стіною відділюсь –

аж до корони сонячних затемнень!

Як Б-гові, лише тобі молюсь,

тобі вклоняється мій божевільний геній.

В очікування тих щемких хвилин,

що часу інквізиція сотає,

вдивися: підлим словом обізвуть,

та не тепер. Пізніше. Так буває.

Лукавий дощ смішинки розсипав,

яскраве сонце бавилось весною,

не забувай мене – не забувай! –

коли на мить ідеш, як назавжди,

читай молитву з думкою ясною.

Пливемо по життю, неначе в човні Ноя,

ми вибрані межи усіх людей.

Коли б мене спитали, як ці дні назвати,

я відповів би – Мойсей.

Переклад Людмили Брендак