«Ми не будемо поспішати, попереду ціла вічність...»

Мехмет Ісмаїл — поет, професор кафедри мистецтва і науки університету в Канаккале, Туреччина, 11 грудня 2018 року

Він відправив електронною поштою через Інтернет з нагоди дня мого народження привітання, в якому один вислів вразив душу і прозвучав, як крилата фраза: «Дорогий Мамеде, ми не будемо поспішати, попереду у нас ціла вічність...» Поетичне перо Олександра Коротка широко відомо не тільки в Україні, а й у багатьох країнах. І чим більше знайомишся з автором і його поезією, тим більше переконуєшся в тому, що цитована думка, адресована мені, написана не задля красного слівця. Тобто автор абсолютно переконаний в тому, що попереду на нас чекає ціла вічність, і через це переконання його внутрішній світ наповнений впевненістю і вірою.

Спілкування з цією людиною, яка характером і манерами, а також моральним багатством вартує значно вище інших, — слід зізнатися, одне задоволення. Навіть коли він нічого не вимовляє своїм мовчанням передає якийсь посил. Лише близько познайомившись з Олександром Коротком, зустрічаєшся зі способом його мислення, який відноситься як до його особистості, так і до творчості. Олександр немов не з цього світу, людина, яка нікуди не поспішає, живе під диктовку долі, але іноді, за потреби, самостійно може і відредагувати свою долю. Навіть назва збірки його віршів звучить своєрідно «Я не жил на земле».

Ми зустрілися з Коротком у січні цього року в Парижі, де намічалася церемонія нагородження Європейської академії наук, мистецтв і літератури. Волею долі ми обидва стали переможцями конкурсу поезії «Любов до свободи» і були обрані дійсними членами цієї Академії. Безумовно, паризькі зустрічі були швидкоплинними. Однак в кінці вересня цього року ми змогли зустрітися і провести цілий тиждень разом на міжнародному фестивалі світової поезії, який пройшов в республіці Чорногорія. Він приїхав на фестиваль у супроводі своєї дружини Людмили. Відносини цієї пари викликали у мене захоплення і навіть білу заздрість. Стан постійної закоханості та  розуміння один одного з півслова звичайно ж, Божий дар. Але оскільки моїм завданням не є висвітлення сімейних відносин (хоча ні для кого не секрет, що для людини мистецтва цей момент теж вважається дуже важливим), перейду до основного.

Як пишуть біографи, Олександр Коротко народився 29 серпня 1952 року в Україні в місті Коростень. За освітою він економіст, випускник Одеського інституту національної економіки. До 2002-го року працював за цією спеціальністю. Живе в Києві. У другій половині 80-х почав займатися творчістю. У 1989-му році побачила світ його перша книга «Окно». З того часу регулярно виходять його поетичні збірки. Олександра вже знають не тільки на батьківщині, а й в інших країнах. У літературних журналах та альманахах Росії, Хорватії, Америки, Ізраїлю друкуються його вірші і мініатюри, проза та афоризми. Згодом спектр літературної діяльності розширюється. Окрім поезії, він пише також розповіді, романи і пєси, які також завоювали популярність серед читачів. У цих творах глибока філософія змісту поєднується з мінімалізмом форми.

Олександр Коротко поет періоду постмодернізму. Його філософський світогляд заснований на принципах єврейських цінностей, досягненнях російської і європейської культури з орієнтацією на екзистенціалізм, а також естетику Срібного століття. Якщо подивитися з точки зору літературних течій сучасності, він як острівець в океані, оскільки не має відношення до жодних яскраво проявлених тенденцій. Для вираження своїх почуттів і передачі думок Олександр Коротко користується тією мовою поезії і тією творчою системою, для якої характерні такі риси, як метафоризм, концептуалізм, полістилістичний метод, а також інші особливості авангардної поезії. «Його твори це своєрідна гуманітарна система, заснована на поетичному фундаменті філософії, релігії, музики, живопису і театру, що побудована гармонійно та підноситься в цілому на моральних та ідеологічних цінностях».

На думку Андрія Бітова, твори Коротка є містичним оповіданням, притчею, де паралельно співіснують і романтичні й поетичні тексти, що в підсумку перетворюється в літературний «хаос», і весь літературний матеріал автора перебуває над жанрами. Він пише картину, а ми маємо в неї вдивлятися. Ці три течії культура Єврейства, культура Росії і культура Європи і новий стиль мислення, який вийшов з цього трикутника прямо в літературний текст, — утворили абсолютно нову манеру і стиль письма. Не дарма він пише: «Як з гнізда, із часу випав я...», а далі «вічність порожнечі».

Дуже багато творчих людей різних країн чимало писали про ті нововведення, які він привніс у літературу. Я, звісно ж, не збираюся цитувати всіх. Найвідоміші композитори України і Росії створили чудові твори на його вірші, і ці пісні прозвучали в репертуарах знаменитих виконавців. Олександр Коротко — член Спілки письменників Ізраїлю, член Європейської академії наук, мистецтв і літератури. Він також став переможцем конкурсу поезії цієї Академії «Любов до свободи». І я вважав за обов’язок перекласти кілька віршів мого друга і представити їх увазі вельмишановних читачів «Літературної газети» Азербайджану.
ще