Наприкінці червня Петро Рихло, український літературознавець, есеїст і перекладач, з яким Олександр Коротко активно співпрацює, став лауреатом премії імені польського письменника Станіслава Вінценза «За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів». Поет Олександр Коротко вдячний Петру Рихло за співпрацю і від щирого серця вітає його з цією подією! До речі, обидва вони є членами ПЕН-клубу: Петро – Українського, Олександр – Бельгійського.
Петро Рихло – професор кафедри зарубіжної літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, автор монографій, укладач антологій німецькомовної літератури Буковини, численних публікацій українською, німецькою, польською та російською мовами в Україні та за кордоном, лавреат багатьох літературних премій. У його перекладах вийшло майже 40 книг німецькомовних авторів українською мовою. Серед найвідоміших перекладних видань – 10-томне зібрання поезій Пауля Целана (Петро Рихло є перекладачем та упорядником цього видання).
Олександр Коротко і Петро Рихло останнім часом активно співпрацюють. На німецьку мову переведені есе про Рільке, Целана, Кафку, «Фауста» Гете. А сьогодні від Петра Рихло отримано переклад поетичних мініатюр Олександра Коротко – віршів в один рядок. Деякі з них публікуємо російською та німецькою:
▪▪▪
Что за странная манера умирать навсегда.
Was für eine merkwürdige Manier, für immer zu sterben?
▪▪▪
На площади XXI века стоит каменное сердце. Одно на всех.
Auf dem Platz des XXI. Jahrhunderts steht das steinerne Herz. Eines für alle.
▪▪▪
Родина просила оставить её в покое.
Die Heimat bat, sie in Ruhe zu lassen.
▪▪▪
Долго так продолжаться не может, хотя будет.
Lange kann es so nicht dauern, wird aber.
▪▪▪
Кто скажет, почему так долго в ссоре берега реки?
Wer sagt uns, weswegen die Flussufer miteinander so lange verfeindet sind?