Художня система Олександра Коротка

Софія Мінквіц, журналіст-міжнародник у ЮНЕСКО, 31 грудня 2017 року

Жоден значний твір не виникає нізвідки, на порожньому місці. Як правило, він тривало готується попереднім розвитком літератури. Я б хотіла трохи зупинитися на предметному зображенні Олександра Коротка.
Його унікальний спосіб можна визначити, як зображення явищ самої людини шляхом висвітлювання не тільки істотних рис її зовнішності
та оточення, а й окреслення явища в усій цілісності, з другорядними подробицями, властивими О. Коротку суворо в обєктивній дійсності. Цікаво відзначити, що при цьому немає такої ситуації, заради якої був би забутий навколишній світ. Тут людина не може бути виключена в моменти філософських роздумів або перед лицем смерті. І це аж ніяк не заперечує її ролі в художній системі характеристичних предметів, що становлять основу типізації, яка є головною ознакою реалістичної літератури. Але це особлива типізація, яка базується на ефекті або враженні стрімкого потоку життя.

І, звичайно ж, новаторські принципи сюжету у автора не могли виникнути без будь-якої підготовки. Багато-чого він отримав у спадок від попередньої літературної традиції. На творчість Олександра Коротка, безсумнівно, вплинули деякі риси поетики: наприклад, відкриті фінали, чітко позначена просторова й часова ситуація, соціальна приналежність персонажа, ситуаційно-літературне мислення і багато іншого. Але прийоми ці у творчості автора абсолютно міняють свою суть. Його літературні прийоми, залишаючись зовні ескізами, виявляються сильними епізодами, що закріплюють важливі етапи внутрішнього життя людини, сторони особистості в цілому.
Іноді виникає відчуття незавершеності композиції, але це не так. Це закінчені художні утворення, що розв’язали своє художнє завдання. Якщо глибоко проаналізувати сюжетні тенденції, що існують сьогодні, які в одних випадках напів художні, а в інших — швидше постають більш у передчутті, ніж у здійсненому вигляді, то у своїй творчості Олександр Коротко створив нову художню мову. Розрізнені елементи нічийні, загальні складаються у автора в систему, створивши новий тип сюжетного мислення. Події зображуються не тільки в основних та істотних проявах, але включають в себе супутні зображення другорядних подробиць та епізодів. Цей прийом дає змогу малювати різні події в індивідуальній множинності їх компонентів та у цілісності. Значущі епізоди вільно переплітаються з незначними. А весь ряд епізодів, що пройшов у творчій лабораторії письменника жорсткий відбір, зовні виглядає для читача як ланцюг невибраних подій, що йдуть підряд в їх емпірично-природному вигляді.
Якщо опис сюжету, фабули і зовнішнього світу можна запозичити, то із внутрішнім світом героїв — інша справа. У психологічних замальовках від твору до твору з’являються нові риси. Автор розширює свої сюжетні права на внутрішній монолог, з’являється діалог в монолозі і багато іншого. Але в цілому Олександр Коротко створив свої власні способи психологічного аналізу — такі, як відсутність безперервного розвитку духовного життя героїв, або невичерпаність пояснення, або відсутність (на відміну від Тургенєва або Толстого) докладного психологічного мотивування еволюції, або зламів у характері героя. Зображуючи типовий характер, автор приділяє особливу увагу його індивідуальному, включеному в мінливий і безперервний потік буття перетворенню, тим самим розширюючи діапазон художнього зображення людини, вносячи нові риси в принципи її реалістичного втілення.
Якщо почати з’ясовувати тип розвитку і структуру ідеї в художній системі Олександра Коротка, то можна підійти до пояснення характеру і змісту його ідеалу. Уявлення людини в цілісності її внутрішнього і зовнішнього, неможливість вибіркового зображення лише найбільш важливого, але зображення в людині всієї індивідуальної сукупності її предметного та духовного, тісний контакт ідеї із зовнішнім світом — все це зумовило ідеал людини, в якому предметно-тілесне і вічне займає місце особливе. На противагу, наприклад, Достоєвському, якого у сфері ідеалу нітрохи не займали конкретно-онтологічні форми, а лише категорії духу, в ідеалі Олександра Коротка предметно-тілесне і духовне рівноцінні. Людина постає з високою духовністю, що поєднує здоров’я, витонченість, вихованість.
Порушено тільки один пласт за будовою художньої системи, який поглибив наше уявлення про творчість Олександра Коротка в цілому, про його філософські погляди, громадській позиції. Дослідження структури предметного світу письменника, його сюжету, героїв дає змогу ясніше зрозуміти характер філософії автора, його системи цінностей, виявити продемонстрований нам новий тип художньо-філософського осягнення світу, що включає явища побуту в повсякденному житті.
Творчість автора дає картину світу, так само враховує всі сторони людського буття. Розгляд двох аспектів доданків у художній системі автора — типологія та генетика — допомагає читачу усвідомити для себе художнє новаторство автора і його місце в історії світової літератури.
ще