1. Скажи, поете, де скеля та в духовних горніх висях, за образом, подобою якої, ти створений? Скажи, поете, якою стежкою ти йшов назустріч Кіплінгу та Рільке? Я знаю відповідь твою, вона співзвучна і серцю, і душі моїй та віддзеркалює той дух свободи, який ти відчуваєш кожну мить.
2. Долоні димні туч, хмар, зорі, нічного талану гонитва, за крок я від біди. Незламний я, байдужі їхні варварські суди. Спускаюсь я з гори, здіймаюся на гору – судити не мені, на це Господня воля, вона веде мене, вона, як поводир, – це моя доля, і з нею, синку, легше дихати і жити, і ти живи, цінуй свободу, судилось жити так і нам з тобою, і українському народу.
