В одну строфу

Із вчорашнього дня

тло незламного ранку —

на мольберті стоїть 

у мовчанні світанку.

Не вважайте, що світ —

лише вигадка снів,

де в безодні любов 

загубилась без слів.

Це — живопис,

це — спалах буття,

це — надія, 

що знову веде

крізь тривожні літа.