***
Зніміть з неба
декорацію
сонця
над нашою
війною.
Розкрийте
вени
нічних сирен,
тривогою
виснажених.
Яке цнотливе
звикання
до фантомних
болів
убитих міст
і сіл.
Невже це лише
пролог
до тих чотирьох
поза часом
років,
схожих на рябінь
дощів,
продроглих
від вічної розлуки.
Та памʼяті
живі острови,
з приливами
мовчазних
спогадів,
рятують наші
душі –
вони світліші
і ніжніші
за слова.