В одній із моїх книг, присвячених поезії в один рядок, а саме «ТРАНСКРИПЦІЯ ДУМКИ», що вийшла у 2002 році, я писав:
«Якщо йти прямо, не звертаючи, потрапиш до Раю».
Але людство, і передусім населення більшості провідних країн світу, а ще точніше — їхні лідери, навіть не замислювалися над цим і, схоже, сьогодні, як і в минулі часи, не вважають за потрібне задуматися про найголовніше — про сенс життя людини на землі.
А що хвилює одного з таких лідерів, добре відомо всім нам:
Deals, deals і ще раз deals.
У підсумку, з волі цих лідерів і, безумовно, частково з нашої волі — точніше, безволля — ми опинилися в стані падіння. І не просто фізичного падіння,
адже йдеться про падіння духовне.
У цьому зв’язку згадую слова з однієї пісні, присвяченої альпіністам, які підкорюють гірські вершини:
Не падай духом,
не падай духом,
адже ти ще
не долетів до дна.
Та ці рядки, на жаль, не додають нам оптимізму.
І все ж — як вижити в цій ситуації, поки ми ще не долетіли до дна?
Вибір один: припинити бути в образі вигаданих героїв, зійти з Олімпу власного самолюбства на грішну Землю й іти шляхом правди.
Починати треба із самих себе.