Из поэмы «СТУС»

1. Скажи, поэт,
где та скала
в духовных
горних высях,
по образу,
подобию которой
ты создан?
Скажи, поэт,
какими тропами
ты шёл
навстречу
Киплингу и Рильке?
Я знаю відповідь
твою,
вона співзвучна
і серцю,
і душі моїй
та віддзеркалює
той дух свободи,
який
ти відчуваєш
кожну мить.

2.
Дымные ладони
туч, облаков, звезды,
судьбы ночной
погоня,
на шаг я
от беды.
Незламний я,
байдужі
їхні варварські
суди.
Спускаюсь я с горы
иль поднимаюсь
в гору –
не мне судить,
на то Г-сподня воля,
вона веде мене,
вона, як поводир, –
це моя доля,
і з нею, синку,
легше дихати
і жити, і ти живи,
цінуй свободу,
судилось жити так
і нам з тобою,
і українському
народу.

admin