Переклади творів Олександра Коротка багатьма мовами зайняли в останнє десятиліття особливе місце в його творчості. На новинній стрічці сайта регулярно публікуються повідомлення про всі пов’язані з перекладами нові факти, що відбуваються в насиченому літературному житті письменника, зокрема про зарубіжні журнальні та інтернет-публікації та вихід книг.
Як і у власній творчості, так і в перекладах, існують особливо вдалі речі, до яких хочеться повернутися, перечитати, згадати. На думку автора і його команди, що відповідає за функціонування сайта, майданчик сторінки новин може бути використаний як нагадування про такі творчі успіхи.
Сьогодні повертаємося до перекладної книги поезії, що вийшла в 2018 році в Парижі у видавництві «L’Harmattan» — «La grenouille rouge» («Червона жабка»), і публікуємо вірш «Испуганно, проникновенно…» з цього видання мовою оригіналу, в перекладі українською Юлії Дворецької та в перекладі французькою Ніколь Лоран-Катріс.
* * *
Испуганно, проникновенно
вторгалось время в мою жизнь,
и ангелы со мной дружили,
и тишине они служили,
как служат Англии туманы
в своём величии незваном.
Я сослан памятью домой,
чтоб получить души наследство,
и вот стою я сам не свой
под одиноким небом детства,
и дождь дрожит, и я дрожу,
и никого не нахожу,
и не могу никак согреться,
и ветер гонит тучи прочь
на водопой в чужую осень,
и мне навстречу ночь идёт,
а может, бабушка святая,
я никого не различаю,
я просто долго умираю,
хочу увидеть свою дочь,
но океан лежит меж нами,
и он холодными руками
касается моих седин,
и я один, и он один.
* * *
Час уривався перелякано
й проникливо в життя моє,
і янголи мені товаришами
стали, і в тишині несли
вони своє служіння,
як служать Англії тумани
у величі своїй незваній.
Заслали спомини мене додому —
отримати душі моєї спадок,
і ось стою я сам не свій
та під дитинства одиноким
піднебессям,
і дощ тремтить, і я тремчу,
і я нікого не знайду
й зігрітися ніяк не можу,
і вітер хмари геть жене
на водопій в чужую осінь,
мені назустріч ніч іде,
а може, бабця безгріховна,
та я нікого вже не розрізняю,
а просто довго помираю,
так хочеться побачити доньку,
та океан лежить між нами,
і він холодними руками
торкається моїх сивин,
і я один, і він один.
Цей вірш можна також почути у авторському читанні й читанні Ніколь Лоран-Катріс за посиланням:
https://korotko-poetry.com/aleksandr-korotko-i-nikol-loran-katris-chitajut-stihotvorenie