Червоні голоси –
стогони
неприкаянного
відлуння.
Чорна смуга,
немов стріла
встромляється
у серце століття.
І роки
згорають дотла,
бісівська йде
потіха.
Бачиш,
під ногами
Земля
без жодної
людини.
І в небі
залишилася
тільки одна
зірка,
і навіть вона
горить не завжди.