У січневому номері (за 20–26 січня 2022 року) всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО Просвіти» опубліковано поему Олександра Коротка «СТУС» у перекладі українською Ольги Ільчук та з передмовою Павла Мовчана.
Павло Мовчан, відомий український поет і шеф-редактор видання «СЛОВО Просвіти», у невеликій передмові висловив своє ставлення до того, з якою переконливістю і майстерністю Олександр Коротко у поетичній формі розповів про час, що перемолов чимало доль творчих людей, які не змирилися з режимом, але залишилися в історії своїми людськими якостями та своїми творами. Звісно, найяскравішою особистістю в українській літературі є Василь Стус — «поет і громадянин». Олександр Коротко, обмірковуючи побудову поеми, вивчив чимало матеріалів, але основна перевага його праці — це особисте сприйняття історичних фактів та особисте ставлення до поезії Стуса. Як результат — дивовижна цілісність, коли перед читачем постає трагічна постать Стуса-громадянина та Стуса-поета. Незвичайний і вибір літературних засобів — Коротко коректно переходить з російської на українську (мова, яка йому так само близька), щоб надати поемі органічності й достовірності.
Олександр Коротко написав не просто твір про трагічне та яскраве життя поета, він створив унікальний літературний культурологічний проєкт, перемежовуючи розділи-вірші поеми з цитатами із самого Стуса. Павло Мовчан у своєму вступному слові оцінив цей прийом і теж навів рядки з листа поета до дружини. Закінчив він свою передмову подякою авторові поеми та перекладачці: «Сподіваюся, що читачі „СЛОВА Просвіти“ оцінять літературну майстерність і громадянську позицію Олександра Коротка й творчий успіх перекладачки Ольги Ільчук».
Побачивши на сторінках тижневика поему в повному обсязі, зі вступним словом колеги по перу, Олександр Коротко висловив слова вдячності на своїй сторінці у фейсбуці: «Особлива подяка шеф-редактору та поету Павлу Мовчану за коротку, але таку ємну і пронизливу передмову. Також не можу не згадати главу редколегії Любов Голоту, без якої не відбулася б ця публікація».
І насамкінець — один з розділів (у двох частинах) поеми «СТУС» мовою оригіналу та в перекладі українською та німецькою мовами.
СУДИЛОСЯ МЕНІ
1.
Скажи, поэт,
где та скала
в духовных
горних высях,
по образу,
подобию которой
ты создан?
Скажи, поэт,
какими тропами
ты шёл
навстречу
Киплингу и Рильке?
Я знаю відповідь
твою,
вона співзвучна
і серцю,
і душі моїй
та віддзеркалює
той дух свободи,
який
ти відчуваєш
кожну мить.
2.
Дымные ладони
туч, облаков, звезды,
судьбы ночной
погоня,
на шаг я
от беды.
Незламний я,
байдужі
їхні варварські
суди.
Спускаюсь я с горы
иль поднимаюсь
в гору –
не мне судить,
на то Г-сподня воля,
вона веде мене,
вона, як поводир, –
це моя доля,
і з нею, синку,
легше дихати
і жити, і ти живи,
цінуй свободу,
судилось жити так
і нам з тобою,
і українському
народу.
СУДИЛОСЯ МЕНІ
1.
Скажи, поете,
де скеля та
в духовних
горніх висях,
за образом,
подобою якої,
ти створений?
Скажи, поете,
якою стежкою
ти йшов
назустріч
Кіплінгу та Рільке?
Я знаю відповідь
твою,
вона співзвучна
і серцю,
і душі моїй
та віддзеркалює
той дух свободи,
який
ти відчуваєш
кожну мить.
2.
Долоні димні
туч, хмар, зорі,
нічного талану
гонитва,
за крок я
від біди.
Незламний я,
байдужі
їхні варварські
суди.
Спускаюсь я з гори,
здіймаюся
на гору –
судити не мені,
на це Господня воля,
вона веде мене,
вона, як поводир, –
це моя доля,
і з нею, синку,
легше дихати
і жити, і ти живи,
цінуй свободу,
судилось жити так
і нам з тобою,
і українському
народу.
Переклад – Ольга Ільчук
ES WAR UNS BESTIMMT
1
Sag an, oh Dichter,
wo ist jener Fels
in den schroffen Höhen
des Geistes,
nach dessen Bild du
geschaffen bist?
Sag an, oh Dichter,
auf welchen Pfaden
bis du gegangen
um Kipling und Rilke
zu treffen?
Ich weiß um deine
Antwort,
sie steht im Einklang
mit meinem Herz,
mit meiner Seele
sie spiegelt jenen Geist
der Freiheit wider,
den du
spürst
in jedem Augenblick.
2
Hände voll von Rauch
Wolken, Morgenrot,
Jagd nach
dem nächtlichen Erfolg,
ein Schritt der mich
vom Unglück trennt.
Nicht lasse ich mich brechen,
gleichgültig sind mir
ihre barbarischen
Urteile.
Vom Berg steig ich herab
steige auf einen
Berg –
urteilen steht mir nicht zu
das liegt in des Herren Macht,
sie ist es, die mich führt
sie leitet wie ein Führer mich, —
das ist mein Schicksal,
und damit, mein Sohn,
kann man leichter atmen
und leben, und du sollst leben,
schätze die Freiheit,
es war uns bestimmt so zu leben
dir und mir
und dem Volk der
Ukraine.
Переклад — Алоіз Вольдан