Із особистого листування з Олександром Коротком
Олександре Шимоновичу, перечитав усю поему. Неймовірно драматично. Який нерв драматургії! Який психологізм внутрішніх борінь! Це дорога всередині людини, монолог у трансценденцію: це траєкторія душі, яка, розповідаючи про себе, веде діалог із Рільке, зі світовою культурою. Це справжнє вільнодумство, сила бути собою, сила приймати абсурд і дистанціюватися від нього за допомогою культури. Дуже сильний цей пасаж про Рільке. Взагалі це текст-вистава. Він візуальний. Тут стільки драматизму, що можна було б зробити чудову моновиставу для театру з відео, із живими голосами. Потужний візуальний ряд і взагалі візуалізація тут на всіх рівнях поеми: зовнішніх та внутрішніх. Справді знаковий твір, давно я не читав такого сильного монологу.
Дмитро Дроздовський
Напрочуд глибокий аналіз, видно, що він [Дмитро Дроздовський] відчуває твір, можливо, навіть на рівні автора. Дуже сподобалася багата мова і те, як він веде читача крізь смисли Вашої поеми, яку читач спочатку здатний лише відчути чи сприйняти інтуїтивно і вже потім не всім це дано усвідомити. А рецензія Дроздовського допомагає таким простим читачам, як я, торкнутися суті твору. Це як переклад із піднесеної мови образів та символів мовою, зрозумілою всім. Але ця рецензія не спрощує саму поему. Навпаки, розкриває її складність і красу. Й сама по собі ця рецензія людини дуже талановитої та залученої до мистецтва. Було дуже цікаво прочитати, дякую.
Інна Дукерт