***
Пройшли поминальні дні
травневих дощів — сльози земних,
і прах загиблих на війні
небожителів.
За плечима — три роки страждань.
І як нам із цим жити —
вирішувати нам і тільки нам.
На початку було Слово
а тепер — слова, слова…
а слова, як люди, втомились.
Так буває.
Та все мине. Минеться й це.
А Україна?
Що Україна?
Вона буде відбудована —
неминуче й незворотно.