Публікується вперше — «найсвіжіше»
Олександр Коротко ніколи не писав і не пише «в стіл». Його твори живуть активним життям, тобто потрапляють на сторінки власних книг, публікуються в антологіях, альманахах, періодиці, набувають форми аудіозаписів або кліпів, а з появою соцмереж їх можна побачити на особистих сторінках поета в Фейсбук та блозі, а також на сторінках сайту. До того ж проза і поезія активно перекладається на різні мови і стає книгами – паперовими і електронними.
Звичайно, якісь речі поки залишаються ненадрукованими, але феномен літературного багажу Олександра Коротко полягає в тому, що навіть давні його мініатюри, вірші анітрохи не старіють, а метафори – головний «будівельний матеріал» – не перестають дивувати своєю неповторністю. На підтвердження – кілька прикладів з написаного на стику століть, минулого і сьогодення, але поки що перебуває в статусі одного з проектів з випуску поетичної збірки лірики різних років. А це означає, що для відвідувачів сайту ці нікому не відомі вірші в одну строфу можна вважати «найсвіжішими».
* * *
Жизнь вечерела.
Скитались дни по городам.
Ты пела песни неумело
полуистлевшим облакам.
Пергаментной начинкой утро
меняло облик снов и лет,
и таяли, как воск, минуты
изголодавшихся побед.
* * *
Загладить вину,
словно кошку погладить по шерсти,
вдоль лести несказанных слов,
но если душа, как судьба, не на месте,
то нечего ставить, мой друг, на любовь.
* * *
Круглолицее счастье луны –
сок лимонный –
червивое яблоко алчного цвета,
натюрморт в черной раме страны
на холсте уходящего лета.
Сьогоднішня публікація двох віршів на головній сторінці сайту – першочергова новина, оскільки обидва написані в останні дні. Однак цінність всього запропонованого для читання сьогодні вимірюється не часом, а виключно ступенем таланту, помноженого на професіоналізм та результатом, або на мові математики твором, є самі прекрасні твори.
