Нагородження лауреатів премії імені Максиміліана Волошина
Вчора, 20 червня в столичному Будинку письменників України, пройшла церемонія нагородження лауреатів щорічної літературної премії імені Максиміліана Кирієнко-Волошина. Як ми вже повідомляли, Олександр Коротко удостоєний нагороди в номінації прози за твір «Місячний хлопчик», що вийшов у видавництві «Саміт-книга».
«Місячний хлопчик» написаний на самому початку нового століття, проте не втратив своєї актуальності і тим більше літературних переваг. Цікаво, що в своїй передмові, написаній тоді ж, Андрій Бітов зізнається, що важко віднести цю річ до якого-небудь жанру: «Спочатку я вирішив назвати прочитане повістю, потім закралася підозра, що це роман. Не те і не інше. Роман і повість одночасно? Жанр представляється мені якимось трансформером, що набуває необхідних обрисів у міру руху сюжету, розвитку конфлікту – зсередини. Саме так відбувається в житті. Але художня реальність в «Місячному хлопчикові» набагато вище реальності матеріальної. »
Цікаво, що в недавній розмові Олександра Коротко з відомим літератором Максимом Кантом, що відбулася на полях Паризького книжкового ярмарку, було запропоноване визначення «роман». І так вважає не тільки Максим Кант – для європейців твір з такою філософською глибиною дійсно гідний «великого» літературознавчого терміна. Але чи так важливо, герой твору якого жанру Місячний хлопчик? У самому тексті достатньо загадок. Чи, наприклад, інтригуюче питання: чому підзаголовок на обкладинці – «чоловіча проза від імені жінки»?
У кулуарах церемонії нагородження пролунала інформація, що рішення щодо присудження премії Олександру Коротко було прийняте за результатом запеклих суперечок. Однак очевидним є факт, що професійне журі Волошинськой премії оцінило не тільки задум письменника, а й незаперечні художні переваги. Ще одна цитата з передмови Бітова: «безсумнівно, проза належить перу поета. “Я відкрила очі. Величезна істота, що немає статі, на ім’я Ранок ходила за мною по п’ятах і скиглила “, – ці рядки, та й сама назва, тому підтвердження. Тільки поет з його точковим, прицільним баченням спроможний розібратися з самотніми душами учасників цієї драматичної історії ».
