2 липня на особистій сторінці у соцмережі Facebook Олександр Коротко оприлюднив уривок зі свого нового роману під назвою “Марк”.
Публікуємо текст уривка тут.
Було далеко за північ. Марк ішов самотніми карловарськими вулицями, то піднімаючись угору, то спускаючись униз. Він розчинявся в розкоші літа, оточеного віллами минулих століть. Над ним нависали схили гір, на яких паслися огрядні стада лісів. Захват вів його знайомими серцю місцями. Йому здавалося, що не він,
а місто марить наяву.
Щоразу, коли Марк приїжджав до Карлових Вар, з ним відбувалися неймовірні речі, і він, як мушля на морському дні, обростав пам’яттю фарб і звуків, позбавлених реальності.
У цьому заповідному краї він мимоволі цурався плебейського походження годинників і хвилин, і на неіснуючій місцевості передчуттів його уява викреслювала геометричні фігури з приватного життя швидкоплинних видінь. Його світ галюцинацій набував реальних контурів і рис, ірраціональне ставало раціональним, а духовний зір пильно вдивлявся в деталі ще не прожитих подій.
І все таки його бентежній натурі не судилося до кінця розчинитися
у цій неповторній архаїці прекрасного. На те були свої вагомі причини й обставини. Насамперед Марку не давали спокою тяжкі спогади, пов’язані з їхньою останньою зустріччю з Гарі. Він всіляко відганяв їх від себе, як настирливих мух, але пам’ять з її нервовими закінченнями раз у раз безцеремонно вторгалася в його свідомість, перевертала все догори дриґом і, наче демон, виривалася назовні, ставала його тінню, йшла за ним по п’ятах, потім вихором злітала в небо і одразу поверталася на землю, і несла його до Баден-Бадена на Гете Плац.