Олександр Коротко ніколи не ставив за мету стати поетом-піснярем. Але час від часу з його віршами відбувалося те, що зазвичай трапляється, коли стикаєшся з тим незрозумілим, що змушує співпереживати, не дає спокою, ти повертаєшся до прочитаного знову і знову і знаходиш нові барви, осягаючи і розгадуючи авторську таємницю. Це стосується тих, хто любить гарну поезію, а погляд професійного музиканта, композитора — він інший: одна творча особистість прагне розкрити задум іншої усередині своєї сфери — створення пісень. Так багато віршів Олександра Коротка було покладено на музику композиторами України і Росії, співали й співають їх відомі виконавці. У розділі Галерея цього сайта можна познайомитися і з окремими творами, і з цілими альбомами.
Найбільшу кількістьо пісень на вірші Олександра Коротка написали українські композитори Інна Пушкар і Микола Свидюк. На фотографії зліва — співдружність служителів муз поезії і музики біля входу в Оперний театр Києва, справа — поет і композитор: робочий момент створення нової пісні.
Пісні Миколи Свидюка
Одним з перших пісні на вірші Олександра Коротка почав писати композитор і виконавець Микола Свидюк. Його пісня-шлягер «Розставання — привід для зустрічі» увійшла, разом з деякими іншими, в репертуар Юрія Богатікова, а пізніше — у сольний альбом композитора «Пісні на вірші Олександра Коротка». Микола Свидюк був ініціатором серії музично-поетичних вечорів. Перший в цьому подієвому ряду — творчий вечір у Ялті, в залі санаторію «Чорноморський», де звучали вірші у авторському читанні й пісні, написані та виконані композитором Миколою Свидюком. Коли вечір закінчився, поезія та відгуки на неї тривали далеко за північ. Гості поета Юрій Богатіков, Святослав Белза розгледіли в Олександрові Коротку те, що збулося через десятиліття — він став професійним літератором.
***
До чего же обманчива смерть!
В разгулявшемся сердце хранится
твой портрет. Моё право иметь
всё, за что мне придётся молиться.
От тебя я душой ни на шаг.
Расставание – повод для встречи.
Этой ночью уже я подам тебе знак,
а пока пусть горят поминальные свечи.
И друзей равнодушный приход
пусть тебя не обидит случайно,
просто в этот бесчувственный год
мы встречаться с тобой будем тайно.
1994Пісні Інни Пушкар
У 1996 році Олександр Коротко познайомився з київським композитором Інною Пушкар, проникливою і точною в оцінці поезії, до якої доторкнулася її душа. Їх творча і людська дружба, яка тривала більше десяти років й закінчилася з відходом Інни Пушкар із життя, була насиченою і продуктивною.
Вийшов альбом пісень, які записала сама Інна Пушкар, володарка красивого, сильного голосу. Її яскравий, щирий і дивовижно гармонійний вокал передає цілу палітру почуттів, а музика свідчить про тонке розуміння поетичного матеріалу.
Йосип Кобзон: «Зміни»
У 1997 році Йосип Кобзон у своєму московському офісі провів переговори з Олександром Коротком та Інною Пушкар і незабаром записав їх пісню «Зміни» для подвійного альбому «Зачарована, зачарована», куди включив усе найкраще зі свого багатого репертуару.
* * *
Перемены, мой друг, перемены.
В том краю, где тоска и печаль,
милый ветер припал на колено
и целует родимую даль.
Купола в позолоте, как прежде,
серебрится январская ночь.
Все продам до последней одежды,
но вернусь, я вернусь,
лишь прошу мне помочь.
Полю еще долго спать под морозами.
Солнце, роща, благодать, день берёзовый.
С сердцем сладостная дрожь не расстанется.
Ничего не унесёшь, все останется.
Будет день, я над сонной травою
полечу в свой заснеженный рай
и уткнусь я седой головою
в твою чистую душу, мой край.
И забудется боль расставанья,
я найду свой потерянный след
и умоюсь росой утром ранним,
словно не было прожитых лет.
Тамара Гвердцителі: «Люди не боги», «На семи вітрах», «Я — таємниця», «Поранене небо»Кілька пісень з успіхом виконує Тамара Гвердцителі. Співачка давно знайома і з творчістю Олександра Коротка, і з самим поетом. Їх зустрічі й телефонні розмови завжди позначені взаємною зацікавленістю і повагою до того головного, що є у кожного — творчості. І звичайно, вони завжди пам’ятають Інну Пушкар, що передчасно пішла із життя сповненою задумів і бажання писати музику.У одній з публікацій Олександр Коротко згадує: «„Я — таємниця“ ми записували в Києві, у студії провідного аранжувальника і режисера Володимира Бебешка. Інна хвилювалася. Але Тамара Гвердцителі була в чудовій формі, і з першого разу все вийшло. У всіх був гарний настрій. Ми жартували і не хотіли розходитися. Інна запропонувала Тамарі записати ще одну нашу пісню, „41-й рік“, але звукорежисер Гвердцителі наполіг на своєму, і запис перенесли на наступний раз. Коли Інни не стало, я подзвонив Тамарі і сказав про це. Першими її словами були: „Боже, який жах!.. Як шкода!“. Коли я назвав дату, реакція Тамари була приголомшливою: „Це містика, фатально, саме в цей день у Москві на телебаченні я записувала пісню „Я — таємниця“».* * *
Хранимый тоской уходящего дня
и блефом разбросанных в мире ночей,
зачем ты иконою сделал меня
под пепельным небом осенних лучей.
Я тайна, я крик твоих трепетных рук,
я раненный зверь, измученный болью.
Из всех на земле восхитительных мук
есть только одна, и зовется любовью.
Ты в прошлую полночь приди помолись,
к рассвету спиною, к закату лицом.
На звездную помесь тайком оглянись,
зажатый рассудком разлуки в кольцо.
И, брошенный ветром на землю творец,
истрать свою душу, верни все долги
и, если узнаешь, что это конец, свечу
в храме сердца на память зажги.
Світлана Портнянська: «Я — таємниця», «Бабин Яр»Відома єврейська співачка, яка живе у Лос-Анджелесі і багато їздить з концертами по всьому світу, теж має у своєму репертуарі дві пісні на вірші Олександра Коротка і музику Інни Пушкар. За словами Світлани Портнянської, обидва твори завжди дуже тепло приймають глядачі, в якій би частині світу вона не виступала. Особливо потужно звучить пісня «Бабин Яр», трагізм і високе емоційне напруження якої завжди викликає у слухачів і бурю овацій, і неприховані сльози.БАБИЙ ЯР
Б-гом избранный народ,
солнце меркнет на ладонях.
Сорок первый чёрный год.
Слышишь? Память наша стонет.
По дороге в Бабий Яр —
куклы, детские ручонки.
Боль в наследство, вот так дар,
невидимки-похоронки.
Шёпот материнских губ,
смерть с открытыми глазами,
в три обхвата старый дуб
тихо плачет вместе с нами.
Помнишь, бабушка нам пела
о еврейском счастье песню?
Пела нежно, как умела,
я спою, когда воскресну.
Гетто судеб, как вам спится,
что за сны приходят к вам?
В мире солнце, смех и птицы,
вы живёте тут и там.
У січні 2010 року Світлана Портнянська на запрошення Олександра Коротка прилетіла до Києва для обговорення спільного проєкту «Ми зірки Давида». На зустрічі із співачкою в Будинку кіно, як завжди, у фіналі, прозвучала ця пісня-реквієм. Прості, але разом з тим глибокі слова, скорботні звуки мелодії і проникливе виконання нікого не залишили байдужими.
Пісню «Я — таємниця» записала Світлана Портнянська у 2007 році, її виконання відрізняється особливими барвами: співачці вдалося передати ліричний, трагічний і філософський підтекст віршованого тексту Олександра Коротка. «Я — таємниця» — досить складний для виконання твір, і сьогодні ця пісня однаково талановито звучить у трактуванні Інни Пушкар, Тамари Гвердцителі та Світлани Портнянської.
Світлані Портнянській присвячено вірш Олександра Коротка, написаний у 2007 році й надрукований у книзі «Я не жив на землі».
Светлане Портнянской
Задумчивые, настороженные слова живут в твоём
голосе бескрайним ожиданием Исхода. Они берут
друг друга за руки и поют от имени народа пустыни.
Великая тайна песнопений на мгновение спускается
с небес и робким ангелом садится на твоё плечо.
Благословенная и доверчивая душа возвращает
тебя домой, и в счастливом успокоении ты засыпаешь
в объятиях своего народа.
У липні 2017 року Світлана Портнянська знову в Києві і знову зустрілася зі своїми друзями, серед них — незмінно Олександр Коротко. Відомий фотохудожник Фелікс Розенштейн зробив серію фотографій про цю зустріч, одну з них з невеликим супровідним текстом Олександр Коротко опублікував на своїй сторінці у фейсбуці. Дві інші пропонуємо для відвідувачів цієї сторінки сайта.
«Вчора ми зустрілися зі Світланою Портнянською, пройшли вулицями, посиділи в одному з київських ресторанів. Світлана — талановита співачка, людина із широкою і світлою душею і мій давній друг. Живе в Америці, концертує по всьому світу й дуже любить Київ, сумує за містом і своїми друзями…» — це фрагмент поста на ФБ.
«Спасибі, Сашо! Твоя правда, відчуваю Київ рідним містом. Пишаюся нашою дружбою!» — написала у фейсбуці Світлана у відповідь на зауваження щодо цієї зустрічі в Києві майже десять років потому.
