Васыль, ты кто? — Я — это я, и я — Отчизна. (Рядок з поеми)
Василь Стус (1938–1985) — український поет, перекладач, політв’язень. Герой України (2005 — посмертно). За цими скупими рядками — трагічна й водночас духовно багата доля чудового сина українського народу. Олександр Коротко двічі звертався у своїй творчості до постаті Стуса: написав есей «Про двох Василів» (Стуса і Симоненка) та поему «Стус», яка має складну будову та не менш складну стилістику. По-перше, після кожного розділу автор помістив ретельно відібрані ним цитати з листа «До Сина», щоденникових записів і поезії Василя Стуса. По-друге, у деяких розділах поеми, написаних російською мовою, автор коректно та органічно використовує українську мову, якою добре володіє. Створена у 2020 році, поема вже перекладена українською мовою вінничанкою Ольгою Ільчук (землячкою Стуса), а англійською — Майклом Пурсглавом (Лондон). Одразу ж після появи поему відзначили критики. «Самотинність Одіссея», або СТУС як міф у поемі О. Коротка» — стаття-есей з глибоким аналізом нового твору була написана у травні 2020 року письменником, літературознавцем та літературним критиком Дмитром Дроздовським. Есей опубліковано на сайті:
https://korotko-poetry.com/odi
Епіграфом до поеми є авторський рядок: І на волі немає волі. За нею слідує перший розділ, який пропонуємо увазі відвідувачів цієї сторінки:
СТО ГРАММОВ КОЛЫМЫ Ночи без неба. На растяжке ветров над бездною ГУЛАГа стол стоит с водкой в гранёном стакане Колымы. Свеча луны прикасается щекой к замурованному в лёд тюремному окну и греет сны Стуса, парящие над рідною ненькою Україною. А вот и свастики паук, забился в угол Колымы и ловит в свои сети тени неокрепших зэков. Земли наждачный круг шлифует душу и перо поэта, на этой круговерти циферблата считает время позвонки минут и склеивает дни и годы в один протяжный вой, здесь нет других напевов и быть не может. Сопки Магадана — двугорбые верблюды — застыли надзирателями в позе лотоса над вечным бесправием этого края. Сон-облако, сон-остров повис над вечной мерзлотой…
Вибрані розділи опубліковані у найстарішому українському літературно-мистецькому виданні — газеті «Літературна Україна» (№ 13–20), у розділі «ARS POETICA»:
https://litukraina.com.ua/2020