| * * * В прощальной тишине, где прячем мы утраты с печальной радостной тоской, где ночь и жизнь так падки на расплаты, где звёзды под окном текут рекой, я забываю жить, хотя рукой подать до белоснежных писем, почтовых голубей, летящих к нам из поднебесной выси, из рукопашной тьмы времен, где строчек хоровое пенье тревожит предрассветный лист, где катятся слова с горы высокой вдохновенья неистово в мою судьбу, в мой сон на бис. | * * * В прощальній тиші, де ми сховали втрати з печаллю радості і тугою гіркою, там, де життя і ніч охочі на розплати, де зорі під вікном пливуть рікою, я випав із життя, хоча на віддалі руки листів стіжки, як біла ніжність поштових голубів, які до нас летять із піднебесся слів, із рукопашної пітьми часів. Там що рядок – хорів то співи хвилюють росами ранковий лист, і падають слова з висот натхнення шалено в мою долю, в мій сон на біс. |