|
* * *
В прощальной тишине,
где прячем мы утраты
с печальной радостной тоской,
где ночь и жизнь так падки на расплаты,
где звёзды под окном текут рекой,
я забываю жить, хотя рукой подать
до белоснежных писем,
почтовых голубей, летящих к нам
из поднебесной выси,
из рукопашной тьмы времен,
где строчек хоровое пенье
тревожит предрассветный лист,
где катятся слова
с горы высокой вдохновенья
неистово в мою судьбу,
в мой сон на бис. |
|
|
|
|
* * *
В прощальній тиші,
де ми сховали втрати
з печаллю радості і тугою гіркою,
там, де життя і ніч охочі на розплати,
де зорі під вікном пливуть рікою,
я випав із життя, хоча на віддалі руки
листів стіжки, як біла ніжність
поштових голубів, які до нас
летять із піднебесся слів,
із рукопашної пітьми часів.
Там що рядок – хорів то співи
хвилюють росами ранковий лист,
і падають слова з висот натхнення
шалено в мою долю,
в мій сон на біс.
|