“Час став комом у горлі…”
***
Час став
комом у горлі —
вежею,
хмарочосом,
що зростає
й проростає
крізь
непрожите
життя,
крізь шал
тривоги
з монотонною
незмінністю
тихого болю
надій,
де постскриптум
очікувань
ховає сльози
розлуки
в знебарвленій
росі.
Небо, хто ти?
Байдужий
спостерігач,
чи жертва
віддзеркалень
буднів смерті,
заштрихованих
війною?
Наші ночі —
підземелля.
Але ми
виходимо
до світла
й в обіймах
світанку
ховаємо
біль
своїх сердець.
Recent Posts
ChatGPT про новий вірш Олександра Коротка “Давай поділимо навпіл…”
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…
“Давай поділимо навпіл…”
* * * Давай поділимо навпіл вид з відкритого вікна, весь мотлох спогадів старих, і…
“Край неба, поля край…”
*** Край неба, поля край, діти, співайте — та знайте: на землі тільки Батьківщина —…
Новий аналіз вірша Олександра Коротка за допомогою ChatGPT
Продовжуємо ділитися аналітичними нотатками штучного інтелекту ChatGPT, який допомагає глибше розглядати смислові шари поезії Олександра…