Війна триває.Війна йде.Війна біжить.Війна летить.Сьогоднія згадуюз якою пристрастюу дитинствіми стріляли в тиріпо іграшковихмішенях.Сьогоднівони стріляють у нас.Сьогодніми мішені.
Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом, епохою,що впала, листопадом, і скалкою, що із ночі стирчить, немов…
* * * Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя, звісно, можна, але від війни і…
* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і процвітання. Щоправда нам сьогодні, тут,…
* * * Коли ми говоримо про життя і про смерть, то важко заперечувати те, що коли ми є, смерті…
* * * Піднебесної самотнійсон,холоне в жилах світанкунезаможнихангелів біла кров,аплодуєдуша наших гіркихзізнаньу самому серці війнив апогеї розлукизі світом довгого,безсмертного кохання.
* * * Люди ті самі речі. Розкидані абияк. Старіють, зношуються, просто губляться. Ось ще на одного невпевненого менше стало,…
* * * По світлому шляху непізнаних доріг, що світу білому не обіцяв зажури, вздовж тиші, яку трепетно беріг для…
Руїни заходу сонця звисають над землею червоними гронами винограду, напоєного мирним сонцем. А перед трибуною війни, як на параді, під…
* * * Коли ми мовчки співаємо і плачемо - ми сумуємо. Остиглі камені кохання котяться з гори спогадів у…
Як усвідомити коли ми стоїмо між світами під пильним поглядом Творця І хтось із нас такий самий як ми але…
*** Ні покірності. Ні смирення. Та як нам бути? Не взмозі ми покинуть тих, хто віддавав за нас життя, і…
* * * У ландшафтній бухті твоїх обіймів, у цій осінній бухті нестримної пристрасті синє, присинє море кохання. І літній…
... А ми йшлипо спадаючому колузникаючих подійі чудилося мені,що стає насз часом меншенуля.І контури полоненихдумок,як кола на водізникали на очахостанніхмолитовних…