“Так і хочеться сказати пам’яті…”

* * *
Так і хочеться сказати пам’яті:
не так усе це було
в дитинстві,
не так, а набагато
романтичніше
й піднесеніше.
Мені здавалося, що моє
місто дитинства — Коростень —
і я носили
одне власне ім’я
на двох,
і воно було окличним!
Моє місто — це бабуся,
вузенький провулок,
де стояв наш маленький
дім,
загадкова річка Уж,
наповнена сенсами
й видіннями з казок,
і безіменна площа,
де під тирсою
зберігалися гори льоду,
гарячого, як наші бажання
й мрії про морозиво.
Субота в нашому місті
стояла осібно,
велично й зверхньо.
Вона, мов Вавилон,
манила до себе
в базарний день натовпи
містян,
і це було не вигнанням
цілого народу
з насиджених місць,
а добровільним полоном
непідкупної
цікавості.
У дитинства завжди є
велетенська втома
від прожитого дня,
а сни наповнюють маленьку душу
мозаїкою вражень,
кольоровими картинками,
сповненими вигадки,
які вранці неможливо переказати.
Як почати все спочатку?
Ніяк.
Час саджає тебе на ланцюг,
надягає нашийник і силоміць
виштовхує з дитинства.
admin

Recent Posts

“Лезо сонця…”

* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза  ніжною лялечкою безправного щастя…

1 тиждень ago

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

3 тижні ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

3 тижні ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

3 тижні ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

3 тижні ago

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

4 тижні ago