Categories: Вірш дняВіршіТвори

“Так і хочеться сказати пам’яті…”

* * *
Так і хочеться сказати пам’яті:
не так усе це було
в дитинстві,
не так, а набагато
романтичніше
й піднесеніше.
Мені здавалося, що моє
місто дитинства — Коростень —
і я носили
одне власне ім’я
на двох,
і воно було окличним!
Моє місто — це бабуся,
вузенький провулок,
де стояв наш маленький
дім,
загадкова річка Уж,
наповнена сенсами
й видіннями з казок,
і безіменна площа,
де під тирсою
зберігалися гори льоду,
гарячого, як наші бажання
й мрії про морозиво.
Субота в нашому місті
стояла осібно,
велично й зверхньо.
Вона, мов Вавилон,
манила до себе
в базарний день натовпи
містян,
і це було не вигнанням
цілого народу
з насиджених місць,
а добровільним полоном
непідкупної
цікавості.
У дитинства завжди є
велетенська втома
від прожитого дня,
а сни наповнюють маленьку душу
мозаїкою вражень,
кольоровими картинками,
сповненими вигадки,
які вранці неможливо переказати.
Як почати все спочатку?
Ніяк.
Час саджає тебе на ланцюг,
надягає нашийник і силоміць
виштовхує з дитинства.
admin

Share
Published by
admin
3 тижні ago

Recent Posts

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

3 дні ago

АПОФЕОЗ

Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…

1 тиждень ago

“У кожної країни є свій час…”

* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…

4 тижні ago

Дмитро Дроздовський про видання поеми «СТУС» у Glagoslav Publications

Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…

1 місяць ago

“Одноразовий біль — це не про нас…”

* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…

2 місяці ago

“Чорнозем ночей…”

* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…

2 місяці ago