Довгі самотні вулиці
часу –
маніакальні та трагічні
з курантами
вибухів серцебиття,
що ведуть
у бомбосховища снів.
Уже злилися в довгому
шаленому
поцілунку передсмертні
світанки і заходи сонця,
як колись Адам і Єва
перед прощанням
з Раєм.
admin

Recent Posts

«Стус» Олександра Коротка: п’ятимовне видання поеми у Glagoslav Publications

«Стус» Олександра Коротка: п’ятимовне видання поеми у Glagoslav Publications У видавництві Glagoslav Publications представлено п’ятимовне…

2 дні ago

Думи мої Думи

В одній із моїх книг, присвячених поезії в один рядок, а саме «ТРАНСКРИПЦІЯ ДУМКИ», що…

2 дні ago

“Хто пояснить мені…”

Читає автор.

1 тиждень ago

ЛЮБОВ

Коли сонце в ляльковому театрі світанку виходить на сцену життя, з’являється хтось і дає можливість…

2 тижні ago

“У світі, в якому ми живемо…”

* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…

4 тижні ago