Довгі самотні вулиці
часу –
маніакальні та трагічні
з курантами
вибухів серцебиття,
що ведуть
у бомбосховища снів.
Уже злилися в довгому
шаленому
поцілунку передсмертні
світанки і заходи сонця,
як колись Адам і Єва
перед прощанням
з Раєм.
admin

Recent Posts

“Сухотною була зима…”

* * *   Сухотною була зима в останній рік війни. І день, схожий на…

1 тиждень ago

Північ

1 тиждень ago

“Проповіді осінніх дощів нервові…”

* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…

1 місяць ago