Обираючи ілюстрації для книжки віршів Олександра Коротка «По обидва боки любові», що готувалася до випуску 2005 року в київському видавництві «Академія», редактори й автор насамперед шукали художника з явно вираженим філософським поглядом на світобудову, життя, літературу, роботи якого відповідали б інтелектуальному рівню поетичного матеріалу. Грою долі, а найпевніше, за закономірною випадковістю було знайдено рішення проілюструвати видання офортами Олександра Аксініна. Відстань між роками життя й смерті цього художника прикро невелика: 1949–1985. За життя він був відомий небагатьом, а сьогодні до імені Олександра Аксініна можна додати означення геніальний. Його трансцендентальні, містичні офорти і через десятиліття пульсують нерозтраченою енергією і вражають нас концентрацією думки й віртуозною технікою. В них зашифровані уявлення художника про світ. Книжка «По обидва боки любові» двомовна, англійською вірші переклав Річард МакКейн, відомий перекладач світової поезії та поет філософського спрямування. Отже, під однією обкладинкою зійшлися три автори — три митці зі складною, безмежною, незбагненною творчою системою, і їхню таємницю розгадати неможливо.
***
Метушні, тепла й образ, усілякого іншого мотлоху, даруй, нагромадилося чимало, і якщо зійтися судилося нам на старості років, то це не драма, а деномінація особистих перемог і втрат. Ти озирнися на життя прожитого пейзаж — порожнеча. Хіба так буває? — спитаєш ти. Буває, пустеля ж теж була молодою. А досвід? — ти скажеш. А що досвід — жовч отруєної печінки. Фатальна помилка не в тому, що вже позаду, а пів року останніх, пам’ятаєш, пів року? А, так, я забув, ми ж не знали один одного. Так от, я безупинно пив. Не лякайся, зі мною таке бувало, та я виходив, щось було всередині, воно тліло й не згасало. Як ти сказала? — енергія життя, і… А, думаєш, хтось оберігав, цілком можливо, однак я не про це. Дивися, цей жовтий трамвай, що зубами вчепився у свою колію мертвою хваткою, біжить… якби хто сказав мені навіщо. Не лякайся, глухий кут — це теж початок. Не дивися так, хочеш, друже, наллю трохи вина? Проходь, будь як удома, не стій на порозі й не дивуйся, минеться. Куди ти? А жаль. Усе так добре починалося.
***
Витягуючи корінь квадратний зі зграї перелітних птахів, уява знаходить тебе в напівпорожньому кафе глухого містечка Європи. У твоїх зіницях відбиваються смиренність і спокій передсмертний осені. Ні, ти не прикрив повіки. Це сутінки. У цей час пам’ять, немов Попелюшка, збирає спогади крупинку до крупинки. Навпроти сидить літній француз і постукує сиротливими пальцями по столу. «Бароко». Так виникає опукле нерозуміння того, що відбувається.
***
Ти ще навчишся любити шлях, не пройдений тобою, ти ще навчишся не жити під твоєю єдиною зорею, відлучений від своєї долі, ти побачиш край безмежних сосен, це заслання під назвою рай, покинутих надій схарапуджену осінь. На престолі власних сумнівів ніч у зеніті — царський трон туги. На коліна, чому ви всі ще стоїте? Геть з дороги, приберіть тіні, дайте мені непомітним мандрівником піти за виднокрай подій.
«Мені судилося велике майбуття, і я сприйняв це в собі остаточно й радикально..»” Олександр Аксінін, 1974 рік
Олександр Аксінін — унікальний графік і видатний художник — народився 1949 року у Львові, загинув 1985-го. Був одружений з Енгеліною Бураковською, талановитою піаністкою і художницею, яка теж передчасно пішла з життя. Малював з дитинства. Після закінчення Львівського поліграфічного інституту за спеціальністю «Графіка, художнє оформлення та ілюстрація книжки» працював художнім редактором у видавництві, художником-конструктором у проєктному бюро, служив в армії, а з 1977 року займався лише творчістю. За життя мав десять персональних виставок — у Львові, Таллінні, Лодзі, Варшаві та інших містах; двічі нагороджувався почесною медаллю на Міжнародних виставках «Малі форми графіки» (Лодзь, 1979, 1985). Творчий доробок митця містить близько 350 офортів, понад 130 акварелей, більш як 50 робіт у техніці туш-перо та змішаній техніці, кілька живописних робіт і монотипій. Понад 500 творів за десятиліття роботи! В архівах художника — вербально-візуальний щоденник: 27 важких томів зі щоденними записами і малюнками з 1965 до 1985 року. Конспекти і відгуки на прочитані книжки: класична філософія від Платона до Мішеля Фуко, праці з філософії творчості, естетики, психології, історії мистецтв і художня література від класики до постмодернізму. Судячи із записів у щоденниках, він не просто читав, розмірковував і рефлексував, а передовсім шукав спів-звуччя і спів-бачення власним думкам та ідеям, послідовно вибудовуючи свою філософську й естетичну систему, і висловлював її своєю візуальною мовою. У щоденниках Аксініна виявлено понад 200 опрацьованих для офортів ескізів і велику кількість малюнків-ідей, яких вистачило б на багато років творчої діяльності. У 1974 році він зробив перший офорт, і відтоді ця техніка стала для нього основною формою творчого самовираження. Олександра Аксініна називають «львівським Дюрером» — настільки віртуозна його техніка офорта. У роботах митця було візуальну інтерпретовано багато літераторів та їхніх творів: Босх в офортній серії «Босхіана» і Свіфт «Королівство абсурдів Дж. Свіфта», Микола Гоголь (графічний символ «Птаха-трійки»), Олександр Пушкін (офорт і акварель «Золотий півник»), Велемир Хлєбніков (офорт — поетичний вірш «Люблю»), В. Фолкнер (офорт «Фолкнеріана»), Федір Достоєвський (офорт «In memoriam Достоєвський» та акварель «Бесіди з Федором Михайловичем»), Ф. Кафка і багато інших. Одна з перших серій — 8 офортів до книги Л. Керролла «Аліса в Країні Чудес». Життя Олександра Аксініна трагічно обірвалося в 35 років у авіакатастрофі.