У передпокої
неприкаяних
ночей
і відвертих
очікувань
повіяло живими,
але не наважився
ніхто з них
увійти в твій сон
поки
ти їх не покличеш.
І ти не покликала їх.
Ти думала,
що це врятує тебе
від довгих,
тяжких
страждань.
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…
*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…
Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…
*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…