Голубе
до болю в очах
беззахисне,
ніжне
небо,
і сонце
у блідо-рожевому серпанку,
і повітря,
немов кришталева
ваза,
наповнена свіжістю
ранку,
і вітрів літній
легіт
з медункою лісів
і полів,
Це все –
артефакти любови,
що завмерли
над безоднею літ
декорацією життя
простого,
непомітного,
земного.
Recent Posts
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…
“Пуповина любові…”
*** Пуповина любові - українське поле, безмежне і щедре, мов душа літа, із золотою тремтячою…