Голубе
до болю в очах
беззахисне,
ніжне
небо,
і сонце
у блідо-рожевому серпанку,
і повітря,
немов кришталева
ваза,
наповнена свіжістю
ранку,
і вітрів літній
легіт
з медункою лісів
і полів,
Це все –
артефакти любови,
що завмерли
над безоднею літ
декорацією життя
простого,
непомітного,
земного.
Recent Posts
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…
7 днів ago
“Час став комом у горлі…”
*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…
7 днів ago
Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка
Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…
1 тиждень ago
“Пройшли поминальні дні…”
*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…
1 тиждень ago