Голубе
до болю в очах
беззахисне,
ніжне
небо,
і сонце
у блідо-рожевому серпанку,
і повітря,
немов кришталева
ваза,
наповнена свіжістю
ранку,
і вітрів літній
легіт
з медункою лісів
і полів,
Це все –
артефакти любови,
що завмерли
над безоднею літ
декорацією життя
простого,
непомітного,
земного.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…