Кохання загоренить
мигдалем…
( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани )
***
Кохання загірчить
мигдалем,розпадом,
епохою,що впала,
листопадом,
і скалкою,
що із ночі стирчить,
немов залізна охра
безгоміння,
побита міллю
спогадів,
пунктирним болем
незгасної провини,
що кається у прозі
стражданням неба
і вітра арфа
звучить
в таємних лабіринтах
безмовної молитви
в час битви
Давида з Голіафом.
admin

Recent Posts

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

2 дні ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

3 дні ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

3 дні ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

3 дні ago

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

1 тиждень ago

АПОФЕОЗ

Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…

2 тижні ago