***
Коли знову захочеш побачити життя, йди
за ним крок у крок, і приведе воно у твій
дім зі скрипливим ґанком, а далі — до печі,
натрудженої до червоного й білого жару,
з обручками зими. На тебе чекає літо
й скибка білого хліба з маслом, посипана
цукром і какао. Щастя через вінця! Ти
вибігаєш надвір і залізним прутиком котиш
колесо дитинства уздовж курної дороги
із соняшниками і лободою.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…