Коли знову захочеш побачити життя, йди
***
Коли знову захочеш побачити життя, йди
за ним крок у крок, і приведе воно у твій
дім зі скрипливим ґанком, а далі — до печі,
натрудженої до червоного й білого жару,
з обручками зими. На тебе чекає літо
й скибка білого хліба з маслом, посипана
цукром і какао. Щастя через вінця! Ти
вибігаєш надвір і залізним прутиком котиш
колесо дитинства уздовж курної дороги
із соняшниками і лободою.
Recent Posts
Нове есе у розділі «Твори / Есе»
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…