***
Нашим дітям, щоб зрозуміти нас, треба прожити
хоча б стільки, скільки й ми. А нам, щоб зрозуміти
їх, треба стати молодшими. І те, й інше неможливе.
І в цій діалектиці нездійсненного криється вічна
загадка норовливого й збуреного начала, ім’я
якому – любов.
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…
*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…
Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…
*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…