Авторський сайт Олександра Коротка

***

Крапля земної роси

нагадує безтілесну мить,

немов беззахисне немовля

у хвилини потрясінь,

чиє его живе

в гамівній сорочці очікування

і не бажає мати родинних зв’язків

з епохою інквізиторів,

із катарсисом

новонароджених сліз,

що ведуть до епілогу

здійснених страждань,

позбавлених приспіву тиші

й чуттєвої любові

до піщинок часу –

крупинок буття,

що несуть золоті яйця

втрат

у кунсткамері

пісочного годинника.

Що це –

притулок бездомної порожнечі

чи казенний вік

войовничих ночей

у пустелі слів?