“Крапля земної роси…”
***
Крапля земної роси
нагадує безтілесну мить,
немов беззахисне немовля
у хвилини потрясінь,
чиє его живе
в гамівній сорочці очікування
і не бажає мати родинних зв’язків
з епохою інквізиторів,
із катарсисом
новонароджених сліз,
що ведуть до епілогу
здійснених страждань,
позбавлених приспіву тиші
й чуттєвої любові
до піщинок часу –
крупинок буття,
що несуть золоті яйця
втрат
у кунсткамері
пісочного годинника.
Що це –
притулок бездомної порожнечі
чи казенний вік
войовничих ночей
у пустелі слів?
Recent Posts
Нове есе у розділі «Твори / Есе»
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…