Коли сонце в ляльковому театрі світанку
виходить на сцену життя,
з’являється хтось і дає можливість
сонцю дограти свою роль,
поки завіса заходу,
мов гільйотина,
опускається на землю.
Але це лише гра.
Наступного дня вистава повторюється.
Сонце корінням променів —
нервовими закінченнями любові —
проростає в холодному серці землі
і з настанням весни
виходить на світ
та зігріває теплом своїх надій
людське море вітряних бажань.
Любов —
це радість відчаю,
це гріх, успадкований від Адама й Єви,
що зробив людей смертними.
Любов —
це втеча від розміреного й буденного,
це пекло і рай,
які, взявшись за руки,
спалюють твою душу
шаленим вогняним бажанням,
і ти не в силі встояти.
Так починається любов.
admin

Recent Posts

“Проповіді осінніх дощів нервові…”

* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…

2 тижні ago

НАДІЯ

Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…

2 тижні ago

Гімн України

Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua

3 тижні ago

“Колісниці ангельських сліз…”

* * * Колісниці ангельських сліз вже четвертий рік котяться з вершини наших сердец на…

3 тижні ago

“Слова бузкові…”

Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…

1 місяць ago