Авторський сайт Олександра Коротка

Коли сонце в ляльковому театрі світанку

виходить на сцену життя,

з’являється хтось і дає можливість

сонцю дограти свою роль,

поки завіса заходу,

мов гільйотина,

опускається на землю.

Але це лише гра.

Наступного дня вистава повторюється.

Сонце корінням променів —

нервовими закінченнями любові —

проростає в холодному серці землі

і з настанням весни

виходить на світ

та зігріває теплом своїх надій

людське море вітряних бажань.

Любов —

це радість відчаю,

це гріх, успадкований від Адама й Єви,

що зробив людей смертними.

Любов —

це втеча від розміреного й буденного,

це пекло і рай,

які, взявшись за руки,

спалюють твою душу

шаленим вогняним бажанням,

і ти не в силі встояти.

Так починається любов.