Проїздом. На швидкості літ.
Батьківщина дитинства —
провінційна, як саме життя.
Дім, де варварська плоть вітрів
тривожить душу провулків
безсонням осінніх днів,
де ніч не спить, а тихо дивиться,
як зорі за тином снів
муркочуть і тужачи плачуть,
і очікують зранку
роси отруєне молоко.
Сад незвіданий стоїть
скалкою в пам’яті —
забутою й приреченою.
Усі старання ведуть у нікуди,
зникають, втрачаються з виду,
мов мурашиний слід,
розчавлений випадковим
перехожим, мрійником,
у якому я впізнав себе.
* * * Час, яким він є. Слова-мурашки, наче брижі на воді, стовбурчаться, копошаться в…
Літературно-мистецький вечір з нагоди виходу поеми Олександра Коротка «СТУС» у видавництві Glagoslav Publications. Поема присвячена…
Поема Олександра Коротка «Стус» продовжує свій шлях до міжнародного читача — тепер у звучанні. Англомовна…
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…