Авторський сайт Олександра Коротка

 

Проїздом. На швидкості літ.

Батьківщина дитинства —

провінційна, як саме життя.

Дім, де варварська плоть вітрів

тривожить душу провулків

безсонням осінніх днів,

де ніч не спить, а тихо дивиться,

як зорі за тином снів

муркочуть і тужачи плачуть,

і очікують зранку 

роси отруєне молоко.

 

Сад незвіданий стоїть

скалкою в пам’яті —

забутою й приреченою.

Усі старання ведуть у нікуди,

зникають, втрачаються з виду,

мов мурашиний слід,

розчавлений випадковим

перехожим, мрійником,

у якому я впізнав себе.