Смертельно-блідий
місяць
заледенів над містом
у зібганій поставі,
читаючи молитву
поминальну.
Місто в облозі, а міста
НЕМАЄ.
Лиш стогін під завалами
ТЕАТРУ.
Залишився театр воєнних
дій,
але театру більш
НЕМАЄ.
Він пам‘ятником став,
став братською могилою
для тих сердець,
що перестали битись
в його обіймах кам‘яних
назавжди.
І не питайте,
де жорсткіше спати
в підвалах
чи на перинах хмар
пухових.
Recent Posts
Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка
Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…
12 години ago
“Пройшли поминальні дні…”
*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…
18 години ago