Смертельно-блідий
місяць
заледенів над містом
у зібганій поставі,
читаючи молитву
поминальну.
Місто в облозі, а міста
НЕМАЄ.
Лиш стогін під завалами
ТЕАТРУ.
Залишився театр воєнних
дій,
але театру більш
НЕМАЄ.
Він пам‘ятником став,
став братською могилою
для тих сердець,
що перестали битись
в його обіймах кам‘яних
назавжди.
І не питайте,
де жорсткіше спати
в підвалах
чи на перинах хмар
пухових.
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…
Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…
Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua
* * * Колісниці ангельських сліз вже четвертий рік котяться з вершини наших сердец на…
Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…