***
Ми тримаємо з тобою у обіймах мене. Яка
щаслива знахідка! Нарешті ми разом, утрьох,
нерозлучні й усіма забуті. Наші обійми – острів,
оточений звідусіль місячним сяйвом. Ми
беремо в руки цей ліхтар і йдемо по тихому
океану ночі у протилежному до сходу напрямку.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…