***

Пройшли поминальні дні

травневих дощів — сльози земних,

і прах загиблих на війні

небожителів.

За плечима — три роки страждань.

І як нам із цим жити —

вирішувати нам і тільки нам.

На початку було Слово 

а тепер — слова, слова…

а слова, як люди, втомились.

Так буває.

Та все мине. Минеться й це.

А Україна?

Що Україна?

Вона буде відбудована —

неминуче й незворотно.

AddThis Website Tools
admin

Recent Posts

“Із вчорашнього дня…”

Із вчорашнього дня тло незламного ранку — на мольберті стоїть  у мовчанні світанку. Не вважайте,…

2 дні ago

“Непізнаним будь,   дорога — батіг…”

Непізнаним будь,   дорога — батіг,   кого не вернути —   того не відспівати. Життя — зал…

2 дні ago

“Четвертий рік — канікули війни…”

Четвертий рік — канікули війни безсмертної. На карті безсоння розсипані  неначе ртуть — нічні чорнильні…

2 дні ago
Поетична збірка Олександра Коротка та Ярослава Миколаївського продовжує свій шлях у ПольщіПоетична збірка Олександра Коротка та Ярослава Миколаївського продовжує свій шлях у Польщі

Поетична збірка Олександра Коротка та Ярослава Миколаївського продовжує свій шлях у Польщі

Поетична збірка Олександра Коротка та Ярослава Миколаївського продовжує свій шлях у Польщі Проєкт, що має…

6 днів ago