***
За барвистою ширмою літа
солнце згасає, мов мрія
розмита
і спалахи пам’яті
згадують сни, що згоріли
дотла.
У камері тиші, де мрії в облозі,
лежить їхній прах, як забутий листок.
А хмари пливуть над маковим полем,
немов чиясь пам’ять, немов чийсь виток.
Ось-ось задихнеться дощами повітря,
Й піде небеса рахувать
самота…
Це просто – осінь. І втрати
розквітли
в краплинах, де вічність
пливе крізь літа.
* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…
* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…
Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…
* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…
* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…