***
Зніміть з неба
декорацію
сонця
над нашою
війною.
Розкрийте
вени
нічних сирен,
тривогою
виснажених.
Яке цнотливе
звикання
до фантомних
болів
убитих міст
і сіл.
Невже це лише
пролог
до тих чотирьох
поза часом
років,
схожих на рябінь
дощів,
продроглих
від вічної розлуки.
Та памʼяті
живі острови,
з приливами
мовчазних
спогадів,
рятують наші
душі –
вони світліші
і ніжніші
за слова.
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…
*** Хто пояснить мені, чому ми всі - живі і мертви - опинились під руїнами …
*** Однокімнатні ночі. Ось і стали ми змужнілими. Постаріли наші діти, і світанки посивіли. Наші…
* * * Смертельно-блідий місяць, відходить тінь кохання. І силует твоїх останніх слів губиться в…
*** В житті є такі ночі з довгими безмовними коридорами безсоння, коли ти йдеш протяжними…