***
Хто пояснить
мені,
чому ми всі –
живі і мертви –
опинились
під руїнами
вічності.
А ж бо все так
добре починалось.
Було босоноге
дитинство
під наглядом
до болі в очах
блакитного неба.
І була юність
з приливами
захвату,
і з білими
наливами весен.
Невже не тільки
я один чую,
як бʼється ночами
наше серце –
одне на всіх.
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…
*** Однокімнатні ночі. Ось і стали ми змужнілими. Постаріли наші діти, і світанки посивіли. Наші…
* * * Смертельно-блідий місяць, відходить тінь кохання. І силует твоїх останніх слів губиться в…
*** В житті є такі ночі з довгими безмовними коридорами безсоння, коли ти йдеш протяжними…
*** Зніміть з неба декорацію сонця над нашою війною. Розкрийте вени нічних сирен, тривогою виснажених.…