“Колісниці ангельських сліз…”

* * *
Колісниці
ангельських сліз
вже четвертий рік
котяться з вершини
наших сердец
на землю
багатостраждальну,
на мій народ
багатостраждальний.
І відлуння
невимовних слів,
мов дрібка солі
на вустах убитих,
відбивається
в наших душах
безсмертям
розлуки,
і вітер
вивертає
воскові
руки світанків,
і все тихіше
і тихіше
горять
поминальні
зоряні
свічі,
і час,
наче інквізитор,
не лікує
наших болів.

admin

Recent Posts

Презентація професорки Анни Беднарчик для мистецько-літературного вечора присвяченого поемі «СТУС»

У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…

2 дні ago

“Лезо сонця…”

* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза  ніжною лялечкою безправного щастя…

2 тижні ago

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

3 тижні ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

3 тижні ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

3 тижні ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

3 тижні ago