* * *
Колісниці
ангельських сліз
вже четвертий рік
котяться з вершини
наших сердец
на землю
багатостраждальну,
на мій народ
багатостраждальний.
І відлуння
невимовних слів,
мов дрібка солі
на вустах убитих,
відбивається
в наших душах
безсмертям
розлуки,
і вітер
вивертає
воскові
руки світанків,
і все тихіше
і тихіше
горять
поминальні
зоряні
свічі,
і час,
наче інквізитор,
не лікує
наших болів.
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…
Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…
Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua
Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…