* * *
Колісниці
ангельських сліз
вже четвертий рік
котяться з вершини
наших сердец
на землю
багатостраждальну,
на мій народ
багатостраждальний.
І відлуння
невимовних слів,
мов дрібка солі
на вустах убитих,
відбивається
в наших душах
безсмертям
розлуки,
і вітер
вивертає
воскові
руки світанків,
і все тихіше
і тихіше
горять
поминальні
зоряні
свічі,
і час,
наче інквізитор,
не лікує
наших болів.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…