Слова бузкові –
що райські ку́щі,
і трунки терпіння –
гіркі з садів,
квітучіш
в помині,
й долоні чужі
вже гартують ножі,
й поготів
не тривке
життя
неприкаяне
в Судний
наш
День.
Ба, і тепер,
до болю
в лопатках
він цілить нам
в спини
потайки, крадьки,
збавляючи волі
і снів
мармеладних.
Я з них випадаю,
вмерзаю в крижину
падучу зорі,
і разом картину
на чорнім мольберті
ночі невинно
бентежать пахкі суцвіття
в карміннім конверті
щасливого літа.
Переклад українською: Петро Саворона
* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…
* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…
Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…
* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…
* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…