***
Мамо, твої очі
обвуглені від сліз,
вони подібні
до руїн
життєвого світла,
і кровоточать
твої рани,
коли босими,
слабкими ногами
йдеш ти
за горизонт
по битому склу
світанку,
по полю,
по стерні.
Ще до сина
далеко —
він спить в іншому
краю
безсмертним,
самотнім сном
і жде, коли його
обіймеш ти
своїми теплими
руками.
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…
У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…