***
Мамо, твої очі
обвуглені від сліз,
вони подібні
до руїн
життєвого світла,
і кровоточать
твої рани,
коли босими,
слабкими ногами
йдеш ти
за горизонт
по битому склу
світанку,
по полю,
по стерні.
Ще до сина
далеко —
він спить в іншому
краю
безсмертним,
самотнім сном
і жде, коли його
обіймеш ти
своїми теплими
руками.
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…
*** Хто пояснить мені, чому ми всі - живі і мертви - опинились під руїнами …
*** Однокімнатні ночі. Ось і стали ми змужнілими. Постаріли наші діти, і світанки посивіли. Наші…
* * * Смертельно-блідий місяць, відходить тінь кохання. І силует твоїх останніх слів губиться в…
*** В житті є такі ночі з довгими безмовними коридорами безсоння, коли ти йдеш протяжними…