***
Мамо, твої очі
обвуглені від сліз,
вони подібні
до руїн
життєвого світла,
і кровоточать
твої рани,
коли босими,
слабкими ногами
йдеш ти
за горизонт
по битому склу
світанку,
по полю,
по стерні.
Ще до сина
далеко —
він спить в іншому
краю
безсмертним,
самотнім сном
і жде, коли його
обіймеш ти
своїми теплими
руками.
«Стус» Олександра Коротка: п’ятимовне видання поеми у Glagoslav Publications У видавництві Glagoslav Publications представлено п’ятимовне…
В одній із моїх книг, присвячених поезії в один рядок, а саме «ТРАНСКРИПЦІЯ ДУМКИ», що…
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…