***
Пуповина любові –
українське поле,
безмежне і щедре,
мов душа літа,
із золотою тремтячою
пшеницею.
Над полем гойдається
ніч,
а в небі – зорі
мов укуси комарів.
Мерехтить прохолода
і так легко дихається,
що здається ще мить –
і розстеле Чумацький
Шлях
материнський рушник
із чарівними дарами
серцебиття.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…