“Піднебесної самотній сон…”

* * *


Піднебесної самотній
сон,
холоне в жилах світанку
незаможних
ангелів біла кров,
аплодує
душа наших гірких
зізнань
у самому серці війни
в апогеї розлуки
зі світом довгого,
безсмертного кохання.

admin

Recent Posts

“У кожного народу і у його країни є час підйому…”

* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і…

2 тижні ago

Нове есе опубліковано на сайті

Сьогодні опубліковано оновлення у розділі сайта Твори/Есе. Нова робота автора присвячена сенсетивній темі втрати. Більше…

3 тижні ago

“Коли ми говоримо про життя і про смерть…”

* * * Коли ми говоримо про життя і про смерть, то важко заперечувати те,…

3 тижні ago

* * *

Страшний, трагічний, незрозумілий час. Таке враження,що серце часу зупинилося. Саме ми у своїй країні проходимо…

1 місяць ago

“Люди ті самі речі…”

* * * Люди ті самі речі. Розкидані абияк. Старіють, зношуються, просто губляться. Ось ще…

1 місяць ago

Вибився в люди…

* * * Вибився в люди, а там нікого.

1 місяць ago