Categories: ЕсеТвори

“Коли ми говоримо про життя і про смерть…”

* * *
Коли ми говоримо про життя і про смерть, то важко заперечувати те, що коли ми є, смерті немає.
І навпаки, коли є смерть, нас немає.
Усе чудово, і турбуватися начебто нема про що, раз ми з нею ніколи не зустрінемося.
І все було б нічого, якби не Війна…
Тепер усе інакше. Ось і зустрілися ми зі смертю.
Хтось скаже, але це ж не твоя смерть.
Але від цього ще болючіше, коли по всій нашій багатостраждальній землі колишуться на вітрі жовто-блакитні прапори.
Вони немов метроном відбивають у такт серцебиття наших загиблих воїнів.
admin

Recent Posts

“Хочеться крикнути…”

*** Хочеться крикнути з відчаю на все горло, щосили в бік далекого й близького Заходу:…

2 дні ago

“Як можеш ти співати ці слова…”

*** Як можеш ти співатиці слована піку слави,невже не бачиш ти,що в них розстріляновсі наші…

5 днів ago

“Туманів тривожна печаль…”

Читає автор, переклад Ольги Ільчук.

1 тиждень ago

“Туманів тривожна печаль…”

* * *   Туманів тривoжна печаль                                          ховає від злих сторонніх очей наших облич                           воскових музей. …

2 тижні ago

“На вернісажі тишини…”

Читає автор. Переклад на українську мову - Ольги Ільчук.

4 тижні ago