Categories: ЕсеТвори

“Коли ми говоримо про життя і про смерть…”

* * *
Коли ми говоримо про життя і про смерть, то важко заперечувати те, що коли ми є, смерті немає.
І навпаки, коли є смерть, нас немає.
Усе чудово, і турбуватися начебто нема про що, раз ми з нею ніколи не зустрінемося.
І все було б нічого, якби не Війна…
Тепер усе інакше. Ось і зустрілися ми зі смертю.
Хтось скаже, але це ж не твоя смерть.
Але від цього ще болючіше, коли по всій нашій багатостраждальній землі колишуться на вітрі жовто-блакитні прапори.
Вони немов метроном відбивають у такт серцебиття наших загиблих воїнів.
admin

Recent Posts

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

2 дні ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

2 дні ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

3 дні ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

3 дні ago

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

1 тиждень ago

АПОФЕОЗ

Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…

2 тижні ago