***
Прогріте сонцем каміння спогадів остигає.
Літо, схоже на тінь від сонячного годинника,
нагадує щасливу пору. Де вона? Невже
заховалася у сірниковій коробці? Відкрий її,
і дні, наче колоди, що сплавляють річкою,
понесуть тебе у минуле, до рідних берегів,
і відволожені сірники чекатимуть свого часу
й зігріють серце червоним теплом.
* * * На одну зиму менше. На одну війну більше. Поминальна чекає весна. І…
Острівних днів загублені адреси і океани снів глибокі, як непритомність розіп'ятого похапцем бузку. Йде Війна…
Живіть у будинкахвеликих літерв портах і бухтахочей коханих,ходітьна виставитиші,адже помахвій –це в театрі життяпремʼєра. Переклад…
*** Хочеться крикнути з відчаю на все горло, щосили в бік далекого й близького Заходу:…
*** Як можеш ти співатиці слована піку слави,невже не бачиш ти,що в них розстріляновсі наші…