Прогріте сонцем каміння спогадів остигає
***
Прогріте сонцем каміння спогадів остигає.
Літо, схоже на тінь від сонячного годинника,
нагадує щасливу пору. Де вона? Невже
заховалася у сірниковій коробці? Відкрий її,
і дні, наче колоди, що сплавляють річкою,
понесуть тебе у минуле, до рідних берегів,
і відволожені сірники чекатимуть свого часу
й зігріють серце червоним теплом.
Recent Posts
ChatGPT про новий вірш Олександра Коротка “Давай поділимо навпіл…”
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…
“Давай поділимо навпіл…”
* * * Давай поділимо навпіл вид з відкритого вікна, весь мотлох спогадів старих, і…
“Край неба, поля край…”
*** Край неба, поля край, діти, співайте — та знайте: на землі тільки Батьківщина —…
Новий аналіз вірша Олександра Коротка за допомогою ChatGPT
Продовжуємо ділитися аналітичними нотатками штучного інтелекту ChatGPT, який допомагає глибше розглядати смислові шари поезії Олександра…
“Крапля земної роси…”
*** Крапля земної роси нагадує безтілесну мить, немов беззахисне немовля у хвилини потрясінь, чиє его…