***
Прогріте сонцем каміння спогадів остигає.
Літо, схоже на тінь від сонячного годинника,
нагадує щасливу пору. Де вона? Невже
заховалася у сірниковій коробці? Відкрий її,
і дні, наче колоди, що сплавляють річкою,
понесуть тебе у минуле, до рідних берегів,
і відволожені сірники чекатимуть свого часу
й зігріють серце червоним теплом.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…