Сонце зими –
ніжне
й безпристрасне,
відчужене
від наших болів
і страждань.
Що з тобою
Сонце?
Коли прийде
час весни,
ніхто тобі
не пробачить
ролі
споглядача
у цій війні.
Пам’ять
і гнів народу –
найстрашніше,
що живе
в серцях і душах
тих, хто вижив
у цій
Війні.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…