* * *
Відроджуйтесь,
люди,
для любові земної
і країни моєї.
Повертайтесь люди.
Стогнуть будні зими
від пожеж
і ночей невгамовних.
Немає
нічиєї сторони –
це наша земля,
холоне кров
у наших жилах.
Відчуваю вічності
подих.
Підіймаються янголи
і спускаються янголи,
залишаючи слід
в наших душах.
Отже,
ми не самі.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…